„A kiedy trzeba, na śmierć idą po kolei,
Jak kamienie przez Boga rzucane na szaniec…” Juliusz Słowacki
«А коли треба, вони один за одним ідуть на смерть,
Як каміння, кинуте Богом на шанець…» Юліуш Словацький
W środę 11 marca 2026 r., koło wsi Jurkiwka na Zaporożu, w walce z rosyjskim najeźdźcą poległ Andrij Stepanenko, syn Aleksandra, członka naszego Towarzystwa. Wieść o śmierci Andrija przez długi czas nie mogła dotrzeć do naszej świadomości. Trudno jest znaleźć w sobie słowa, które mogą wyrazić nasz smutek i żal. Nie sposób wyobrazić sobie bólu i rozpaczy Rodziców. Okrutna wojna nieubłaganie zabiera kwiat narodu ukraińskiego. Andrij był wykształconym, otwartym na świat młodym człowiekiem, prawdziwym Europejczykiem, który gdy jego ojczyzna znalazła się w potrzebie został zmobilizowany w szeregi Zbrojnych Sił Ukrainy i walczył na pierwszej linii frontu jako operator dronów, a potem dowódca pododdziału. Był miłośnikiem gór – towarzyszem naszych karpackich wypraw. Zawsze trochę na uboczu, cichy i skupiony, uważny i życzliwy wobec wszystkich i wszystkiego co go otaczało. Ostatni raz widzieliśmy się na rozdrożu pod Stepańskim, świeciło wczesnowrześniowe słońce, cały horyzont wypełniała Czarnohora. Andrij schodził na przystanek na Czerdaku, śpieszył się na jakieś spotkanie we Frankiwsku. Pożegnaliśmy się i powiedzieliśmy sobie do zobaczenia! Cieszyliśmy się już na kolejne spotkanie, wspólne wędrówki i działania w Ukraińskich Karpatach.
Andriju! Pozostaniesz na zawsze w naszej pamięci…
Uroczystości pogrzebowe śp. Andrija odbędą się w poniedziałek 16 marca o godz. 13, w Soborze śś. Piotra i Pawła w jego rodzinnym Czortkowie, w obwodzie Tarnopolskim. Zatrzymajmy się wówczas i połączmy w modlitwie.
W te ciężkie dni jesteśmy z Rodziną. Bohaterowie nie umierają
Rada i członkowie Towarzystwa Karpackiego
11 березня 2026 р. поблизу села Юрківка на Запоріжчині в бою з російськими окупантами загинув Андрій Степаненко, син Олександра, члена Товариства Карпатського. Звістку про смерть Андрія ми довго не могли усвідомити. Дуже важко знайти слова, якими можна було б висловити наш смуток і жаль. Неможливо уявити собі біль і розпач Батьків покійного. Жорстока війна невблаганно забирає цвіт української нації. Андрій був освіченою, відкритою до світу молодою людиною, справжнім європейцем, який у найскладніший час для своєї Вітчизни був мобілізований до Збройних Сил України і воював на першій лінії фронту, будучи оператором дронів, а пізніше – командиром підрозділу. Андрій був великим любителем гір – брав участь у наших карпатських експедиціях. Завжди задумливий і зосереджений, уважний і привітний до всіх і всього, що його оточувало. Останній раз ми бачилися з ним на роздоріжжі під Степанським, у світлі ранньовересневих сонячних променів, коли увесь обрій був закритий Чорногорою. Тоді Андрій спускався на зупинку в урочищі Чердак. Він тоді поспішав на якусь зустріч у Франківську, де зупинився. Ми урочисто попрощалися до наступної зустрічі! Із нетерпінням чекали наступних походів і спільних заходів в Українських Карпатах.
Андрію, Ти назавжди залишишся в нашій пам’яті…
Похорони покійного Андрія відбудуться у понеділок, 16 березня, о 13 у Соборі Святих Петра і Павла у його малій батьківщині – Чорткові на Тернопільщині. Зупинимося в цей час і об’єднаємося в молитві.
У ці важкі дні ми з Родиною Андрія. Герої не вмирають!
Рада і члени Товариства Карпатського
